Історія українського намиста

Традиція носити намисто сформувалася ще багато століть тому. Протягом усієї його історії намисто змінювалося за кольором, формою, матеріалом і навіть за способом носіння. Найперші нашийні прикраси були з кісточок овочів, зерен, скойок (двостулкових молюсків), фруктових плодів гарної форми, а вже згодом їх замінили камінні, металеві та скляні намистинки. Пізніше намисто почали виготовляти з дорогих природних матеріалів, яких могли дозволити собі лиш заможні жінки.

Спосіб носіння намиста теж відрізнявся в різні часи. Жінка завжди виходила навулицю в намисті: чи то свято, чи то до куми на чай. Намисто мало велике значення для жінки, адже воно оберігало від злих духів.

Давні варіанти жіночого намиста робилися з латуні. Вони мали вигляд спіральних трубочок, на які були нанизані монети (для заможніших пань) чи хрестики (мали назву "хрестові згарди"). 

 В околицях Києва, на Волині, у Прикарпатті жінки носили намисто зі "щирого" (тобто справжнього) бурштину, оскільки на цих територіях його видобували. Вважалося, що бурштин приносить здоров'я і покращує колір жіночого обличчя. Великі круглі намистини вирізалися ножем і нанизувалися на довгу нитку. Найчастіше таку масивну низку бурштину носили разом з коралами.

 Чи не найпоширенішим на всій Україні було коралове намисто. Червоні коралі на тлі української вишиванки - це неймовірна краса і вишуканість. Традиція носити коралі, пройшовши крізь віки, збереглася й донині, а тому цей вид прикрас нашию ми можемо уявити найкраще. Рожеві з сірим чи червоним відтінком намистини однакової форми, але різного розміру нанизувалися на шовковий шнурок у певному порядку: великі всередині, а менші - по краях. Червоне коралове намисто, як вірили наші пращури, було наділене магічними властивостями: яскраво червоні намистини на жінці означали, що вона здорова, а тьмяні і сіруваті попереджали про хворобу. 

 Кожна дівчина мріяла про "писані пацьорки". Саме так називалось скляне намисто, яке було надзвичайно дорогим, адже розписані вручну намистини привозили із далекої Венеції. Муранське скло і донині не втратило своєї слави та цінності, а майстри надійно зберігають таємницю його виготовлення. Так само дорого коштувало і намисто із перлів, адже мушлі теж привозили із заморських країв. Скляні та перляні прикраси були привілеєю лише найзаможніших панянок.

Досить популярними серед українських жінок були плетені стрічки нашию з бісеру. Спочатку він був теж дорогим, адже його привозили з острова Мурано, але коли Чехія почала його масове виробництво, кожна жінка чи дівчина могла дозволити собі одягнути "цятки" (так намисто з бісеру називали на Буковині).

Ось Ви і переконалися на власні очі, яка цікава історія намиста - невід'ємного елементу українського одягу. Цінуйте наші традиції і пишайтеся нашим жіноцтвом!

Джерела: sendflowers.ua, lviv.vgorode