«Бездітні», могильні та «по любов»… Унікальні львівські дворики. Начебто і нічого нового, але поряд зі всіма відомими та описаними багато разів пам’ятками Львова в наш час такі непомітні на перший погляд місця набирають особливого змісту.
Більшість гостей сприймають місто з його “парадної сторони” – відомі пам’ятки на площах та вулицях і надалі викликають захоплення, але поряд з ними є місця, де вирує часом насиченіше життя ніж ззовні. Ці місця ховаються за львівськими брамами – воротами у внутрішні дворики будинків. Навіть багато хто з львів’ян не знає історії своїх підворіть, а вони можуть розповісти набагато більше, ніж ми очікуємо...
Унікальність цього місця в тому, що дворик знаходиться нижче рівня вулиці, з якою він з’єднаний, таке відчуття ніби то він скочується вниз.
Вулиця Рибна, що оточує «похилений» дворик, має всього 70 метрів довжини.
У 18 ст. Вона мала ім'я Марії Сніжної, від однойменного костелу, щ обуло споруджено по сусідству. У 1871 році вулицю перейменували на Рибну. У середні віки поряд з вулицею була базарна площа, де продавали рибу. Звідтіля і назва вулиці.
Ця вулиця була околицею міста і служила домівкою для етнічних українців, які за своїм соціальним походженням не мали права поселятись в центральній частині міста. На початку 20 ст. Вулиця служила пристановищем заміській єврейській общині.
Саме у цьому дворику працювала фабрика вати, процвітала булочна, магазин сукна, столярна майстерня і тут же проводила свої зібрання єврейська община глухонімих «Біт».
Сьогодні тут проживають звичайні львів'яни та продовжують добрі бізнесові традиції дворика.
RUSSIAN
POLISH
ENGLISH