Легенда медової печери

То була середина ХІХ ст. Уродженець Польщі, ботанік Йозеф Маєр облаштовується у надзвичайно мальовничій місцині. Згодом від імені колоніста сторона отримує свою назву — Маєрівка, яка з часом трансформується у Майорівку.

Тут розташовувалась каменоломня, яка давала роботу багатьом мешканцям міста. У ній 1850 р. було видовбано печеру, яку назвали Медова або Медунка. Обидва найменування походять від жовтуватого, наче мед, кольору вапняку, в товщі котрого утворено зали.

У брошурі „Przyroda Lwowa, jej osobliwości i zabytki”, виданій 1914 р. накладом Музею ім.Дідушицьких, Медову печеру вносять до списку найцінніших пам’яток природи в околицях Львова.

Ось що розповідав у 1925 р. відомий львовознавець Микола Голубець: “За Погулянкою і броваром Кляйна лежить чарівна “Медова печера” зложена з двох обємистих комор получених поміж собою. Назва печер походить від медової краски її каміння. Відкрито її щойно перед кільканайцяти роками при нагоді ломання каміння”( стилістика цитати залишена без змін).

А ось що розповідав в своїх книжках історик Іван Крип’якевич: “Історичні проходи по Львову: “В цій стороні лежать популярні місця прогульок: Медова Печера і Чортівська Скала. До Mедової Печери веде Пасічна дорога, попри Маєрівку; серед узгір лежить котловина і в ній дві невеликі печери. В 1850-х рр. тут була каменоломня і тоді видовбано печери. Назва Медової Печери, або Медунки, походить від того, що у печерах є вапняк, який кольором своїм нагадує мед (кристалічний вапняк). В цій котловині є сліди невеликого цвинтарика: на цьому місці в 1914—1915 рр. російські воєнні суди виконували засуди смерті й тут хоронено розстріляних” (стилістика цитати залишена без змін).

Кожна печера, а тим паче Медунка, має і свої легенди. Одна розповідає нам про те, що один мельник зі Львова, у якого був свій млин на Полтві, довідався про скарб короля Данила. Йому вдалося відшукати камінь із вказівним знаком у вигляді хрестика. Відступивши від каменя на три кроки у південному напрямку, він почав копати. Коли врешті він добувся до скрині зі скарбами, раптом з-під землі вискочив дідок з довгою бородою, і закричав: “Біжи додому! Твій млин горить!”. Мельник оглянувся і побачив з боку міста вогонь та дим. Кинувши лопату він щодуху побіг до свого млина. Коли він в нарешті прибіг до млина, то побачив, що ніякої пожежі нема, а його млин стоїть цілісінький. Мельник зрозумів, що його надурив дух, який охороняв скарби. А коли він повернувся на те місце, де був скарб, то з подивом побачив, що і сліду немає від ями, яку він викопав. Він був мудрою людиною, і щоб не заходити в конфлікт з підземними духами, вже більше не шукав того скарбу. "Це все дурня", - скажете ви. Та чому б вам не взяти та не перевірити історію самим?

На сьогодні Медова печера – це геологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні. Складається печера з двох великих залів, з’єднаних вузьким проходом-хідником.

 

Джерело: фотографії старого Львова