Таємничі фондансерки

Казали, що львівські фондансерки були чи не найкращими в Європі. Вони не поступались ні французьким ні австрійським красуням. А гідної конкуренції в ті часи, а ми говоримо про століття назад, було хоч відбавляй. Історії фондансерок починались майже однаково, та часто закінчувались по-різному.

До найкращих шкіл у Львові можна було з легкістю потрапити ,якщо у тебе були заможні батьки. Та якщо ні, якщо мова йде про якусь сім'ю з провінції, надіятись можна лише на батьківські амбіції. Закритий пансіон давав чудову освіту, що було дуже важливим для майбутнього дівчини. Кожна поважна пані, яка хотіла добитись висот у житті, повинна була знати кілька інозмених мов, вміти гарно танцювати та співати, декламувати вірші. Гідно поводитись у товаристві та підтримувати бесіду - теж були корисними якостями. Така панянка мала бути ідеальна дружиною та коханою.

Отримавши хорошу освіту та проте не мати посагу, було дуже важко для таких дівчат. Адже все здавалось в такій ситуації надарма. Надії на щасливий шлюб були мізерними. Тому такі дівчата опинялись на роздоріжжі вадкого вибору: або повертатись в своє передмісця і чекати судженого там, але сумнівно, що він буде тобі парою, або посісти місце біля клієнтів салонів, кав'ярень і ресторацій, біля буржуа, які розважались в дансингах. Сотні панів з усієї Європи з’їжджались до Львова, щоб провести час з розумною та гарною жінкою. Такою, що могла вислухати, розрадити і навіть дати добру пораду.

Це були так звані українські гейші, які були хорошими подругами й порадницями. Вони часто виступали посередниками й радниками під час важливих угод чи протягували руку допомоги, коли клієнт перебував у депресії. Власне за це спілкування й турботу, яку виказували їм фондансерки, клієнти й платили їм великі гроші. А вже за кілька років розумна фондансерка сама могла перетворитись на заможну жінку. Чи вийти заміж десь закордоном, скажімо у Відні. Всі таємниці їх минулого життя залишались надійно сховані у десь між коробках з-під капелюшків чи білизни, у найглибших куточках шаф та будуарів. 

Джерело: статті Ігоря Лиля, історика; фотографії старого Львова; малюнки Жана Беро.