1920 рік. Світ рухається вперед, як і культурний і науковий розвиток. І з кожним роком стає дедалі важче дивувати людей. Щоразу потрібно придумувати все нові шоу і нові атракції. Треба запрошувати зірок шоу-бізнесу, дорогих танцівниць й вигадувати якусь родзинку програми, щоб глядачі відвідували саме ваш заклад. Те ж саме творилось і у Львові. Львівське панство стає, як на той час було модно, богемним. І вимагає все більше «хліба й видовищ». І щоразу, рятуючись від буденності, жителі міста шукають нових вражень в численних львівських кнайпах і фешенебельних закладах буржуа.
Все більше й більше стає модним така новітня розвага як дансинг. Всі панянки морочили голови матерям, щоб ті їх відпустили на вечір потанцювати.
“Батьком” львівського шоу-бізнесу був Францішек “Франц” Мошковіч (1873-1939) – власник мегапопулярних кав’ярень, ресторацій, кабаре у Варшаві, Кракові, Львові.
До дансингу «модною штучкою» було кабаре. В усіх усюдах були розвішані різнобарвні плакати дівчат, які танцюють кабаре в тому чи іншому закладі із закликом прийти і відвідати шоу.
Та мода, як відомо, вибаглива жінка. Кабаре починало втрачати свою популярність серед панів й панянок львівської богеми й вони швидко «підсіли» на новий наркотик – дансинг-клуб Францішека Мошковіча. І раніше елегантне кабаре «Багатела», тепер стало головною родзинкою бізнесу Мошковіча. До речі, свою популярність він здобув, ще й тому, що був безкоштовним. Шалена прем’єра відкриття відбулась 1 вересня 1925 року й були там всі відомі гуляки міста.
На цей Мошковіч змінив й основну ідею закладу. Він вміло рекламував його як “родинний дансинг” й “рандеву елегантного світу”. Тому там було все набагато пристойніше, ніж в кабаре до того.
Ще одна деталь, чому дансинги у Львові набули таку популярність. Епоха розваг «за столом» уже відходила в минуле. Молодь не хотіла сидіти й пити шампанське під акомпанемент оркестру. Їм треба було більше свободи, більше драйву.
Вся програма шоу була добре продумана. На початках вона повинна була сприяти травленню й не вимагати зосередження, з часом, до танцю повинен був заохочувати добрий джазовий оркестр із швидким й ритмічним репертуаром.
Із початком 1930-х років джаз-бенди витіснили традиційні сентиментальні вальси, польки та кадрилі, тепер танцювали шуммі, фокстрот, чарльстон, танго, бостон… Танці під джазову музику були символом міжвоєнної епохи як в світі так і у славному Львові.
Джерело: фотографії старого Львова
RUSSIAN
POLISH
ENGLISH