Кружок любителів Львова

«Кружок любителів Львова» -  з такою назвою розпочало свою діяльність у листопаді 1921 року » Товариство прихильників міста Лева, як один із відділів Товариства «Просвіта». Для очго його створили? Поляки, декілька місяців до того, створили своє товариство - «Towarzystwo Przyjaciół Lwowa», де розповідали про звитяги «польського Львова». Українці ж хотіли відстояти свою правду.

На перші організаційно-інформаційні збори нового товариства прийшло близько 50 небайдужих львів’ян, які вболівали за місто, в якому жили. Швидко вибрали правління товариства, де головою обрали науковця, історика, педагога Івана Крип’якевича. Головне завдання «Кружка» визначили так: «Плекати любов до міста Львова серед членів «Просвіти» через поширення знання його історії, старовини і культури живим словом, письмом, в пресі й окремими виданнями». На практиці ж його реалізація полягала в тому, щоб здійснювати прогулянки містом та його околицями, «бо живуть люди ціле життя у Львові, а не знають, де Полтва випливає, або де Чортівська скала доступу до Львова боронить»; збирати цікаві історичні факти; повертати забуті імена. Аби така інформація не губилась і ставала відомою всім, правління «Кружка» зобов’язалось підготувати наукове видання українського «Провідника» по Львову.

Кожної неділі активні члени товариства відвідували українські церкви, де після відправи розповідали парафіянам про український Львів, організовували «проходи» містом та його околицями. Степан Шухевич, колишній отаман УГА, вважав це дуже корисною. Окрім прогулянок Львовом члени «Кружка» зайнялися відкриттям «забутого українського Львова Личаківського цвинтаря», відшукуючи там могили з українськими надгробками та упорядковуючи список похованих там українців.

«Кружок» проіснував до 1925 року, припинивши свою діяльність з політичних міркувань: серед його членів була й учителька та підпільниця Ольга Басараб, яку польська поліція заарештувала за шпіонаж на користь УВО. Після трагічної смерті в тюремній камері української патріотки у польської влади виникло чимало запитань до Івана Крип’якевича та Степана Шаха. Голову. Коли ж таких доказів про їхню вину не знайшлося, обох педагогів просто виселили зі Львова – Івана Крип’якевича перевели до гімназії у Жовкві, а Степана Шаха відправили вчителювати до Сокаля.

Залишившись без проводу (в Богдана Януша та Миколи Голубця з’явились особисті проблеми), в інших учасників товариства колективний ентузіазм до вивчення Львова дещо згас, що й спричинило занепад «Кружка». Але припинення діяльності товариства не зупинило зацікавлення його учасників. Завдання «Кружка» підхопили інші молодіжні організації, організовуючи екскурсії серед школярів, гімназистів, студентів та інших небайдужих до міста Лева людей. 

Джерело: фотографії старого Львовa, zaxid.net