Дерев’яна бруківка Львова

Дерев’яну бруківку у Львові наразі можна побачити хіба що біля Глиняних воріт, що є частиною фортифікаційного комплексу Бернардинського монастиря. А колись нею були вимощено чимало шляхів: станом на 1943 рік вулиці Львова чотириста метрів львівських доріг мали дерев’яне покриття.

Щоправда, оскільки вона була значно дорожча за звичайну кам’яну брущатку,  клали її не усюди, а лише попід вікнами львівської еліти, аби цокіт копит, гуркіт возів та карет (основний вид транспорту довоєнного міста) не гримав та не заважав науковій та державотворчій діяльності. Через те дерев’яна бруківка знаходилась попід стінами Галицького Сейму (наразі головний корпус Університету ім. І.Франка), на вулиці Грушевського, де на той час був головний корпус університету та ще в деяких місцях Львова. 

Мала бруківка просту, але пропорційну прямокутну форму. А виготовляли її  не з бука чи дуба , а зі звичайної сосни, древесина якої міцна й не схильна до гниття. Крім того, аби вона протрималась якнайдовше, майстри дерев’яні цеглини викладали на піскову основу таким чином, аби та її сторона, що знаходилася ближче до крони дерева, знаходилася знизу: навіть мертве дерево має здатність забирати з ґрунту воду з поживними для рослини речовинами. Тому, аби цеглина не набрала води та щоб запобігти гниттю, бруківку треба було конче викладати так, щоб капіляри були розташовані догори, а проміжки між плитками заливали смолою.

Після того, як на вулицях міста з’явилися перші машини, стало зрозуміло: дерев’яна бруківка довго не протримається та була замінена на кам’яну, і у шістдесятих роках минулого століття Львів вважався одним із небагатьох крупних міст Радянського Союзу, вулиці якого були вимощені екологічно чистим матеріалом. 

Але з появою заводів з виготовлення асфальтів кам’яна бруківка на багатьох вулицях була замінена на нове покриття, що містить чимало канцерогенів та здатне викликати різноманітні захворювання. Така доля спіткала проспекти Свободи, Шевченка, вулицю Стрийську тощо. Щоправда, наразі влада міста вирішила повернутися до старого способу мощення, тому після ремонту доріг у старовинній частині Львова нерідко можна побачити щойно викладену бруківку.