Початок кавової епохи

Батьківщиною кавового дерева вважають Ефіопію, провінцію Каффа. Легенда оповідає, що після того як пастух побачив, як діють плоди одного дерева на його овець (а вони були жваві і не хотіли спати), розповів про це ченцю. Цей чернець вирішив провести експеримент на собі. І з того часу він регулярно вживав плоди дерева, щоб не спати під час довгих молитов.

З того часу кава увійшла в моду. Спочатку на сході, в мусульманських країнах. Її періодично забороняли, ув’язнювали та страчували кавоманів, але це не допомогло і врешті решт влада і богослови були змушені змиритись з "згубною звичкою" населення.

У 1683 році турецька армія взяла в облогу Відень. Кілька місяців місто мужньо трималось доки не підійшли союзні війська і не розгромили турків. Ця битва увійшла в історію як Віденська битва, але вона має й іншу назву – “Кавова битва”. Завдячує ця назва українському козаку, який родом з Львівщини.

Юрій Франц Кульчицький народився, приблизно, у 1640 році у селі Кульчиці Самбірського р-ну, Львівської обл. у сім’ї дрібного українського шляхтича. Замолоду пішов на Січ, під час одного з походів потрапив у турецький полон. Перебуваючи у неволі він досконало вивчив турецьку мову та звичаї турків. Після визволення перебрався до Відня й займався перекладацькою діяльністю.

Його знання мови й харизма пригодились, коли ситуація у Відні загострилася, почалися хвороби, не вистарчало їжі, Юрій Кульчицький зголосився вийти з міста. Він вирішив пробратися через табір турків, щоб зв’язатися з герцогом Лотаринзьким Карлом V. Одяг у нього був як у турецького купця і наспівував він весь час османських пісень. Але тут почалась страшна злива. Турецький ага, побачивши як вони змокли, запросив їх до свого шатра обсохнути і почав розпитувати. Вони сказали що торгують виноградом і ага навіть порадив їм як уникнути небезпеки. Виживши після такої пригоди та принісши звістку, що визволителі на підході, Кульчицький зі своїм супутником значно підвищили бойовий дух містян. Після розгрому турків міська рада нагородила Юрія Кульчицького чималою сумою грошей, подарувала будинок і відзначила подвиг срібною медаллю. З трофеїв йому дісталось 300 мішків з кавою. Не довго думаючи Кульчицький відкрив кав'ярню й подавав там каву. А щоб вона не була така гірка, що було не до вподоби містянам, підсолоджував її різними добавками. Так зародилась  "кава по-віденськи".

До Львова кава потрапила дещо пізніше: одні джерела говорять, що цей напій до нас привіз ще сам Юрій Кульчицький, за іншою інформацією, це сталось після приєднання Галичини до Австрійської імперії. Каву у Львові полюбили зразу й не перестають любити до сих пір.

22 жовтня 2013 р. у Львові встановлено пам’ятник Ю. Кульчицькому.  Архітектор – Володимир Сколоза. Стелла із гербом на пам’ятнику означає шляхетний рід Кульчицького, зброя та щит – козацьке походження, а мішок кави, з його висипається кава, що перетворюється на монети свідчить про те, яким вигідним було підприємництво Юрія.