Містичний потяг львівської залізниці

Невідомий потяг на шаленій швидкості рухався по одній із колій львівського вокзалу, і  гальмувати не збирався. Люди, що знаходилися на пероні, заклякли: прямо перед ним на тій самій колії знаходився поїзд, що за кілька хвилин мав вирушати до Відня… Зіткнення було неминуче. Та невідомий потяг перешкоди не протаранив: він пролетів крізь усі вагони та щез у пітьмі.

Поява залізничного вокзалу у Львові для багатьох перевізників означало неминуче банкротство: навряд чи хто захотів би винаймати карету та трястись незручними дорогами декілька діб з ризиком застрягнути посеред поля у багнюці, коли є можливість придбати квиток та прямувати до пункту призначення у комфортних умовах.

Тому задовго до відкриття вокзалу, починаючи з 1858 року, коли австрійська влада розпочала будівництво, вони ретельно стежили за усіма етапами робіт. Проект виявився настільки масштабним, що у ньому було задіяно більш ніж десять тисяч робітників. При цьому, оскільки влада платила добре, роботи були виконані сумлінно, навіть незважаючи на те, що такого обладнання, як зараз, робітники не мали, а тому усе робили власноруч (особливо непереливки  було у заболочених місцях).

Не надихало перевізників і те, що колія пролягала повз крупні населені пункти: це означало, що і там потяг переманить до себе їхніх клієнтів. Тим більше, що пасажири мали змогу очікувати на поїзд у комфортних вокзальних приміщеннях.

Побоювання виявилися небезпідставними: після того, як у листопаді 1961 році до Львова прибув перший поїзд «Ярослав», що з’єднував місто з Віднем, Краковом та Перемишлем, перевізники почали рахувати перші збитки. Рятувало їх лише те, що багато хто потягам не довіряв: велике, гучне з чорним димом чудовисько лякало не на жарт. 

Том не дивно, що легенда про містичний потяг знайшла своє підґрунтя: пасажири, налякані чутками, почали дедалі менше користуватися залізницею. Щоправда, містична історія довго не протрималась: перевізникам довелося таки поступитися, і загадковий потяг щез так само безслідно, як і з’явився.

P.S.

 Залізничний вокзал у Львові наприкінці XIX ст. вважався одним з найбільших на території Європи і був першим з тих, що був побудований на території сучасної України. Вокзал вирізнявся тим, що до перону, на якому стояв потяг, можна було дістатися не через колії, а підземним тунелем.

 

Крім того, у ньому було передбачено центральне опалення, електричне освітлення та вентиляція, а у залах, де пасажири чекали на потяг, було встановлено близько сімдесяти електронних годинників.