Історія Львівських солодощів. Цукерня пана Залевського.

Цукерня Людвіга Залевського, що діяла у Львові на початку минулого століття, набула такої слави, що тістечка та марципанові фігури, вироблені кондитерами крамниці, щодня відправляли до Варшави, Відня, Парижа. При цьому, аби вони не встигли зачерствіти, робили це літаком, що належав власникові цукерні.

Печери та скелі, фрукти, гриби, рослини, також рожеві свинки с шоколадними очима, а на глазурованих полумисках – вироблені з марципану риби з бісквітною начинкою. Вітрину цукерні пана Залевського сучасники вважали однією з найгарніших у Європі, й  були переконані, що йому до снаги зобразити у цукрі та шоколаді цілий космос, де сонце буде прикрашене лущеним мигдалем, а зірки виблискуватимуть глазур’ю.

 

 

Вона являла собою величезну сцену, оправлену в металеву раму, де знаходилися вироблені з мигдалевої маси та шоколаду фігури. Особливо дивовижно виглядала вітрина на Великдень та Різдво, коли цукрові Миколаї мчали на санях, з їхніх мішків виглядали смаколики, обабіч стояли шоколадні ялинки, прикрашені цукерками та ялинковими прикрасами.

 

 

Заснована у 1903 році цукерня була не з дешевих: тістечка коштували 25 грошей, тоді як велику булку в іншій крамниці можна було придбати за п’ять, а цитрину – за десять грошей. Однак на кількість відвідувачів це не впливало: бажаючих подивитись на батальні бої цукеркових вояків, на гармати, коней було чимало.  Сюди нерідко навідувалися Станіслав Лем, Іван Франко, Юзеф Пілсудский, Михайло Грушевський.

 

На жаль, з приходом радянської влади, цукерня пана Залевського, як й більшість крамниць Львова, припинила своє існування. Сталося це у 1939 році, а замість неї відкрився кооператив «Труд інвалідів».  Людвіг Замерський помер у наступному році, а його син, Володислав, у 1945 був заарештований як ворог народу та через два роки помер у тюменському концтаборі.