У Львові за всі його 756 років сталося дуже багато випадків й історій. Деякі з них переросли в місцеві легенди й сьогодні манять туристів до міста, щоб ті погуляли площею Ринок і послухали їх під акомпанемент львівського дощу або кави з чоколядою. Але є деякі й повчальні. З яких слід робити висновки й за допомогою них наставляти на шлях істинний інших. Всі мешканці міста знають сумну історію про Юзефа і переповідають її один одному, мовляв, «дивись і вчись на чужих помилках».
Якби ви опинилися в часи Першої світової війни у Львові, а ще й перед Латинською катедрою, то неодмінно зустріли б там Юзефа – старого майстра-ліпника, що просить милостиню. Як же там сталось, що вчений ремісник пішов старцювати?
Все дуже просто. У цього майстра була одна хвороба, яка зводила його з розуму, а потім довела й до зубожіння. Юзеф страх як любив лотерею і купував лотерейні білетики щодня. На це йшло багато грошей і ліпник дуже рідко вигравав. Зате він дуже швидко входив в азарт і ніяк не міг позбавитись цієї звички.
Та одного щасливого дня Юзеф сказав собі: «Досить!». Він вирішив, що не можна так і надалі бездумно витрачати гроші й вирішив в останнє купити собі лотерейного білетика, а так як він рідко вигравав, приклеїв його до дверей, як нагадування собі. На жаль, доля вирішила зіграти на його ахіллесовій п’яті. Той білет виявився виграшним.
Як же дивувався Юзеф, як же він радів! Стрибав від щастя по квартирі, розказував друзям, обдумував, що зробить із виграшем. Та коли прийшов час забирати гроші, Юзеф побачив, що не може відклеїти білет від дверей.
Паніка охопила ліпника й він понад усе старався якось його відліпити. Та все було марним. Він ледь не порвав його надвоє. Тоді він вирішив піти в контору, де видавали виграш, просити клерків піти до нього додому й засвідчити, що білет все таки виявився виграшним. Та як він не благав, робітники йому відмовили.
Не довго думаючи, Юзеф зняв свою двері з завіс і повіз їх до тієї ж самої канцелярії, мовляв, ось він – виграшний білет. Та й на цей раз йому не пощастило. Секретарі не прийняли його білету, навіть з виграшною комбінацією. Вони пояснили це тим, що двері в папку не підклеїш.
Сумним повертався Юзеф додому, та ще сумнішим він у нього зайшов. Адже коли він вернувся, то побачив, що злодії винесли все його майно з хати, поки там не було дверей. Ось так, залишившись без речей і меблів, Юзеф не мав іншого вибору як піти просити милостиню під собором.
RUSSIAN
POLISH
ENGLISH