«Бездітні», могильні та «по любов»… Унікальні львівські дворики. Начебто і нічого нового, але поряд зі всіма відомими та описаними багато разів пам’ятками Львова в наш час такі непомітні на перший погляд місця набирають особливого змісту.
Більшість гостей сприймають місто з його “парадної сторони” – відомі пам’ятки на площах та вулицях і надалі викликають захоплення, але поряд з ними є місця, де вирує часом насиченіше життя ніж ззовні. Ці місця ховаються за львівськими брамами – воротами у внутрішні дворики будинків. Навіть багато хто з львів’ян не знає історії своїх підворіть, а вони можуть розповісти набагато більше, ніж ми очікуємо...
Аж мурахи по шкірі, коли чуєш легенди про колодязь, що у дворі кляштору Бернардинів (монастир) по вул. Валовій, 20.
Говорять, що у цьому колодязі монахи-бернардини топили дітей, що були народжені від їх “кохання” із сестрами – кларисками, до монастиря котрих було прокопано 200-метровий підземний хід, що виявили тільки у 19-му столітті.
Хоча насправді, цей хід почала копати турецька армія, яка обложила Львів у 1672 році. Але сталося так, що в процесі робіт, під впливом бурі з дощем, що налетіла зненацька, підкоп обвалився і засипав турків. Рештки “турецького підкопу” було використано при будівництві підземного переходу на пл. Митну.
Ще одна легенда говорить про те, в цей колодязь скидали трупи бійців Б.Хмельницького, що помирали від чуми. Можливо в її підґрунті лежить той факт, що під час «санітарної чистки» монастиря, його кладовище вивозили останнім і міщани бачили вози з великою кількістю людських костей, що виїжджали з монастирських воріт.
А ще одна легенда говорить про те, що тут похоронили Яна з Дуклі у 1484 році. І через якийсь час тут почало пробиватись джерело. Це явище прийняли за чудо, тіло Яна перезахоронили, а на місці джерела викопали колодязь.
Кожен може обрати «свою легенду» про колодязь, ту, якій будете вірити саме Ви… Встаньте коло колодязя, заплющте очі і прислухайтесь. Що ви чуєте - дитячий плач, голоси воїнів чи дзюрчання води…
RUSSIAN
POLISH
ENGLISH