Стрийський парк – це пристанище закоханих пар, людей, які виходять на пробіжку, мрійників, які люблять читати тихому приємному середовищі. Проводячи там час люди рідко задумуються про землю під ногами. І рідко хто знає, що на місці парку раніше було кладовище.
У давньому Львові про впорядкування кладовищ ніхто ніколи не задумувався. Як наслідок, вони виникали спонтанно у найрізноманітніших місцях. Про санітарні норми тоді ніхто і гадки не мав, за що доводилось часом поплатитись спалахами пошестей, або ж полюбуватись плаваючими по вулицях домовинами, вимитих з могил. Усе це тривало доти, поки імператор Йосиф II, під час свого візиту до Львова не побачив усі ці жахіття і не видав розпорядження впорядкувати цвинтарі по Львову. Внаслідок цього у 1788 році у Львові було облаштовано чотири великих міських кладовища, для кожної з дільниць міста. Одним із таких кладовищ став Стрийський цвинтар.
Загалом поняття «Стрийський цвинтар» включає в себе цілу низку різночасових кладовищ. Найдавнішим з них був цвинтар, що розміщувався між сучасними вулицями Парковою, Рутковича та Стрийською. Зараз це частина Стрийського парку, якого, що правда, тоді ще і в задумах не було. Локація під кладовище була підібрана не найкращим чином. По-перше, цвинтар розташовувався на пагорбі з глинистим з ґрунтом, котрий ще й був нахилений в сторону міста. Це явно не відповідало санітарним нормам. По-друге, кладовище мало доволі обмежену територію і перспектив куди його розширювати практично й не було.
Знайшли свій останній спочинок на Стрийському кладовищі і кілька знатних міщан, а зокрема знаменитий львівський скульптор іспанського походження Павло Ейтеле, персональний секретар прем’єра угорської частини монархії графа Дюли Андрашого Владислав Ґолембєрський, представники графських родин Конопків, Ґолєєвських, Комарницьких і Цетнерів, депутат австрійського парламенту, почесний громадянин Сянока Фелікс Ґораздовський, власник фабрики шоколаду Генрик Треттер та інші видатні або просто заможні львів’яни. Та не дивлячись на це, городяни все таки відчували відразу до цього кладовища. Статистичні дані свідчать, що на ньому ховали найменше померлих з-поміж усіх кладовищ.
Ліквідація цвинтаря відбувалася поступово. Частину могил було прибрано у 1937 році в ході розширення вулиці Кадетської (Героїв Майдану). Основну ж масу могил забрали під час облаштування Парку культури на початку 1950-х років. Остаточно Стрийський цвинтар було знищено під час зведення монументу бойової слави Збройних Сил СРСР у 1970 році. Проте, знищено було лиш наземну частину цвинтаря. Більшість ж останків похованих і досі залишаються в землі, над котрою прогулюються люди, відбуваються різноманітні концерти та фестивалі, де ніхто не задумується та й не знає, що таємничать під собою ці місця.
Джерела:
1. Фотографії старого Львова
2. Białynia-Chołodecki J. Cmentarz Stryjski / Józef Białynia‑Chołodecki. — Lwów, 1913. — 90 s.: il.
3. Христина Харчук. Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) / Народознавчі зошити. No 6 (108), 2012.— C. 1229–1234.
4. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Львів : Каменяр, 1991. — 167 с.
5. Чорновол І. Стрийська «Божа рілля» у Львові // http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/60442/
RUSSIAN
POLISH
ENGLISH