Семінарія Святого Духа

У другій половині XVIII сторіччя єпископ Львівський Лев Шептицький ініціює збір коштів на будівництво греко-католицької семінарії у Львові, погоджує організаційні питання із владою, тим часом край переходить під владу монархії Габсбургів.

По смерті Льва Шептицького, 1779 року, втілювати плани у життя береться новий львівський владика Петро Білянський, який того ж року відкриває Львівську єпархіальну духовну семінарію, яку сам очолює як ректор. Викладання в семінарії відбувалося українською мовою, а викладачами були священики Собору Святого Юра та професори Львівського університету.
Наприкінці XIX століття відбулось переоблаштування приміщень та території семінарії Святого Духа на великій ділянці між сучасними вулицями Дорошенка-Коперника-Словацького. Територію яку зараз займають географічний факультет ЛНУ імені Івана Франка (вулиця Дорошенка, 41) та Головна пошта, колись була садом греко-католицької семінарії. Територію віддали під будівництво нового корпусу семінарії, старі будівлі розібрали. Після I Світової війни половину будівлі займала Духовна Семінарія, а другу половину – гімназія Малої Семінарії.
У 1889 році, за проектом Сильвестра Гавришкевича, у неоренесансному стилі, було збудувано нові корпуси Греко-католицької духовної семінарії. Головна будівля – триповерхова, цегляна, тинькована, з високим цокольним поверхом.

Під час листопадових подій 1918 року будівля сильно постраждала, причиною було близьке розташування до Головної пошти та Цитаделі, які польські війська брали штурмом, а потім через підвали семінарії пробралися в середину будівлі пошти, готуючи плацдарм для штурму укріплень на Цитаделі.
У жовтні 1929 року, ініціативою Андрея Шептицького, тут відбулося урочисте відкриття Греко-католицької Богословської академії, спадкоємницею якої нині є Український Католицький Університет. Поєднавши в собі тогочасні наукові та духовні цінності, Семінарія-Академія стала найдорогоціннішою перлиною Української Греко-Католицької Церкви.
За зачиненою брамою головного входу до семінарії від вулиці Коперника пережили більшовицькі часи чотири барельєфи 1930-х років із рослинним орнаментом. Над трьома з них є літери-ініціали: “А.Ш.”, “Й.С.” та “О.М.”. Перший, без сумніву, встановлений на честь митрополита Андрея Шептицького. Другий – Патріархові Йосипу Сліпому, який був ректором Богословської академії. Третій, напевне, вирізьблений для вшанування Олександра Малиновського (1889-1957), який менше відомий широкому загалу. Малиновський був до 1939 року віце-ректором семінарії.

У 1939 році радянська влада ліквідовує семінарію, територія і приміщення були передані Львівському університету. У перші дні вересня, із початком II Світової війни, будівля і прилеглі ділянки суттєво постраждали внаслідок бомбардування, було зруйновано церкву Святого Духа, дзвіницю якої досі можемо бачити на вулиці Коперника. Тепер тут міститься географічний факультет і кафедра іноземних мов ЛНУ імені Івана Франка.

Джерело: фотографії старого Львова