Ми вже розповідали вам, що не тільки центр Львова має своє історичне минуле. Всі його вулиці і будинки можуть розказати вас свою історію. Варто лиш захотіти слухати. Розташування міста Лева, його багатонаціональність та й загалом хід історії – все це зумовило те, що Львів був осередком цікавих дійств.
Вулиця Юзефа Бема – зараз Ярослава Мудрого, сформувалась у останній третині XIX сторіччя, у 1870-х роках, вона сполучала дві стратегічні львівські магістралі – дорогу на Городок (вулиця Городоцька) та Янів, сучасне Івано-Франкове, (вулиця Шевченка).
Більшість будинків цієї вулиці – чиншові (прибуткові) кам’яниці кінця XIX сторіччя були оформлені по тогочасній моді, у стилі класицизм. Серед тих будівель, будинок № 8 нічим не відрізняється. Та він, як ви побачите є особливим.
Хто декорував заможні будинки у Львові 19 століття? Звісно що лиш відомі декоратори й стилісти. Яка ж бо панянка захотіла мати простацький вигляд свого житла. Саме цим заробляли собі на хліб брати-художники Ісаак та Маурицій Флеки, які й проживали в цьому будинку №8 в той час. З цієї родини походив теж знаний мікробіолог, бактеріолог та автор праць з філософських проблем наукової діяльності Людвіг Флек. Він один з небагатьох хто пережив Голокост, після війни Людвіг Флек займався науковою діяльністю в Польщі, а з 1952 року – в Ізраїлі.
Нашу статтю про львівське гетто можна прочитати ось тут.
1918 рік – час українсько-польського протистояння, що було дуже трагічним і великим на втрати для обох сторін. Ці баталії значною мірою торкнулися вулиці Юзефа Бема, та безпосередньо кам’яниці під №8. Польське командування складалося з кадрових офіцерів і чудово розуміло значення вулиці Городоцької – єдиного шляху, котрим могла надійти збройна допомога з Польщі. Вони доклали всіх зусиль, щоб утримати цю важливу артерію. Утримуючи Городоцьку, вокзал, аеродром на Левандівці, вулицю Янівську (нині Т.Шевченка), поляки володіли всією західною частиною міста. Уздовж вулиці Бема проходила фронтова лінія, і поляки відчайдушно боронили цю ділянку та кожний будинок був на рахунку. Не можна було втрачати жодної кам’яниці, адже це могло змінити хід битви.
Вночі 9 листопада сотня під командуванням четаря і поета, автора знаменитих стрілецьких пісень, “Як з Бережан до кадри”, “Пиймо друзі”, “Ірчик”, Романа Купчинського сміливою атакою відбила в поляків будинок №8 на вулиці Бема. Однак командування українського війська не змогло підтримати цей наступ і вночі стрільці змушені були відступити до касарні Фердинанда, де утримувались основні позиції. Так будинок №8 ледь не став переломним моментом в історії війни.
У період II Республіки у цьому будинку була Перша крайова фабрика виробів із мармуру Круліка. У наші дні це звичайний житловий будинок з незвичайним минулим.
Джерела: "Погляд", "Дідівська слава".
RUSSIAN
POLISH
ENGLISH