Цимес пікіс Малаховскіс

Поговоривши зі знайомими старожилами ми почули дуже цікаву історію. Оповідку, яку переповідають у львівських кав’ярнях та про яку шепочуться батяри на вулицях. Стару легенду про Цимес пікіс Малаховскіс.

Отже, питаючи у старших львів'ян, що воно таке, всі на диво лукаво посміхалися і махали головою. Мовляв, та як же про таке не знати? На будь-яке запитання: чи гарна погода, чи кіно цікаве, чи пироги засмакували, чи дівчина подобалась, тобто про звичне львівське житіє, відповідь одна – "цимес пікіс". Так, у місті часто використовують й інші цікаві епітети: „люкс”, „перша кляса” або „йой, яке то файне!”, але „цимес пікіс” звучить значно «по-львівськи».

Лінгвісти один поперед одного пояснювали нам про єврейське походження цього слова. З першим словом було легко розібратись. Згідно з наших даних, „цимес” означає десерт. А от таємниче „пікіс” жоден єврей, навіть старозавітний, не зміг пояснити би. Довго ж ми блукали на просторах інтернету, доки не натрапили на таке тлумачення.
«Пікіс» походило ще з XVIII століття, коли маршал Сейму Станіслав Малаховський заснував парадову сеймову гвардію, озброєну піками, і євреї нарекли її „пікіс Малаховскіс”.

Так співпало, що на початку нашого віку бургомістром Львова був доктор Годимир Малаховський. За його урядування у Львові споруджено новочасні водотяги, котрі постачали місту дуже смачну воду з Добростанів.

Відкриття нового водотягу відбулося дуже урочисто, після чого пан бургомістр випив першу склянку води. А подаючи наступну послові австрійського парламенту докторові Емільові Бикові, промовив голосно:

– Бича вода!

Доктор Бик випив воду одним духом, прицмокнув і вигукнув:

– Цимес пікіс Малаховскіс!