«Бездітні», могильні та «по любов»… Унікальні львівські дворики. Начебто і нічого нового, але поряд зі всіма відомими та описаними багато разів пам’ятками Львова в наш час такі непомітні на перший погляд місця набирають особливого змісту.
Більшість гостей сприймають місто з його “парадної сторони” – відомі пам’ятки на площах та вулицях і надалі викликають захоплення, але поряд з ними є місця, де вирує часом насиченіше життя ніж ззовні. Ці місця ховаються за львівськими брамами – воротами у внутрішні дворики будинків. Навіть багато хто з львів’ян не знає історії своїх підворіть, а вони можуть розповісти набагато більше, ніж ми очікуємо...
Вулиця Пекарська, 19. Тутешній дворик із самого початку свого існування чомусь не сподобався її величності Фортуні і вона у різний спосіб час від часу забирала права власності у поселенців...
Так, згідно з однією з легенд, на цьому місці стояв будинок, де жили розбійники, що безжально грабували одиноких мандрівників. І коли їхні гріхи переповнили чашу Божого терпіння, сталося так, що під час грози блискавка влучила в будинок і спалила його разом з розбійниками. Через кілька століть тут побудували палац і дворик перейшов під владу власника палацу - графа Семенського. Проте, на початку 20 століття, один із вельможних спадкоємців графа програв «сімейне гніздо» в карти, причому не одному з присутніх вельмож, а місту. Таким чином, через деякий час в палаці влаштували гімназію для бідних дітей, після війни тут була звичайна радянська школа, а вже потім – спеціалізований навчальний заклад.
Здавалося б Фортуна задовольнила свої амбіції – у дворика нема господаря, проте, на початку 90-х, після розвалу СРСР, за кордоном знайшлися спадкоємці графа Семенського і зажадали відібрати помістя у держави. Але архівні документи довели, що будинок і територія були відібрані містом за картковий борг і чужаки не мають помістя жодних прав.
RUSSIAN
POLISH
ENGLISH