Кав’ярні, кнайпи і заміські клуби – місця «обителі» затятих львівських батяр та їхніх кобіт. Шпацеруючи зі своєю панною вулицями міста Лева гріх було не заглянути в одну з таких приємних місцин. Напившись кави з солодощами дуже модно було ходити в кінематограф, де вмостившись на м’якому сидінні й обійнявши кохану, можна було насолоджуватись новою кінокартиною.
Одним із таких кінематографів був кінотеатр «Казино». Розташовувався він в самому центрі міста - у будинку на сучасному проспекті Свободи, 5 (зараз тут розміщений торговий центр "Плазма").
За всю історію свого існування він мав близько десяти назв: "Фаун" (1913), "Казино" (1913–1916), "Кінотеатр Польських легіонів" (1916–1917), "Кіно новини" (1917–1926), "Казино" (1926–1929), "Дніпро" (1944–2000-і). Поруч під різними назвами існував інший кінотеатр – "Емпайр" (1938–1939), "Кінотеатр ім. Пушкіна" (1939), "Спартак" (1944–1990-і).
Кінотеатр мав двоповерховий павільйон із підвалом, і вхід, розташований з подвір’я будинку, пізніше його перенесли на просп. Свободи через приєднаний під час реконструкції вестибюль із заглибленим на 2,5 м входом із вітриною. Глядацька зала сягала 6,3 м заввишки.
Це був один із найпопулярніших кінотеатрів міста. Ціна на квитки сягала 4-7 карбованців. На жаль, не кожен міг собі дозволити таке в той час, тому походи в кіно вважалися святом. Хоча це не заважало кінотеатру процвітати й збирати повні зали публіки.
RUSSIAN
POLISH
ENGLISH