Що робить Львів особливим? Звісно що його неперевершена атмосфера та вражаюча архітектура. Цікаві споруди зосереджені не тільки в центрі міста. А й на околицях, які теж мають свою багату історію і готові її розказувати всім охочим. Блукаючи вуличками міста ви можете натрапити на колишні палаци й маєтки, де жили заможні містяни, шляхтичі, де гостювали цісарі зі своїми фаворитками. Кожний закуток у Львові особливий, бо в той чи інший період тут творилась сама історія. Та серед всіх цих мальовничих вуличок є одна, на якій ніхто не живе.
Це вулиця без адреси й номерів будинків. Як і мешканців цих споруд, що бозна скільки років і за яких причин виїхали звідси.
Вулиця з’явилась на давній львівській дільниці Францівка на Новому світі у 1910 році. Її було названо на честь відомого польського художника Генріха Семірадського. Вона сполучала головну “артерію” дільниці – вулицю 29-го Листопада (нині - Євгена Коновальця) із вулицею Гіпсова.
Генріх Семірадський (1843-1902), художник, представник польського академізму, почесний член Санкт-Петербурзької, Берлінської, Римської, Паризької, Туринської академій мистецтв. Його талант визнавали в усьому світі! І прирівнюють його значимість до творчості самого Яна Матейка. Семірадський залишив вагомий слід у історії львівського мистецтва, адже працював над оформлення львівської Опери. У 1899 році, за запрошенням одного можновладця, художник погодився оформити завісу для Опери у Львові, залишивши за собою право вибрати стиль. Робота із назвою “Парнас” була завершена у червні 1900 року. Алегорична композиція символізує сенс людського життя: театр, творчість, життя – головна тріада її змісту.
З того часу люди часто з’їжджалися до Опери не тільки переглянути новітній водевіль, але щоб поглянути на це дивовижне надбання львівського мистецтва. Зараз завісу надійно оберігають. А завішують її у разі свята або якоїсь визначної події, що ще раз підкреслює її вагомість й мистецьку вартість.
RUSSIAN
POLISH
ENGLISH